Біржову торгівлю на біржі здійснюють брокерські контори і незалежні брокери.

Брокерська контора — підприємство з правами юридичної особи, створене іншим підприємством, членом біржі або їх незалежними підрозділами.

На біржі кожен її член відкриває власну брокерську контору незалежно від величини паю, внесеного до статутного фонду. Крім того, до брокерської контори можуть бути зараховані юридичні особи (за винятком нерезидентів), які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця.

Брокерська контора, згідно зі Статутом, має право самостійно укладати посередницькі та інші господарські договори, відкривати власні поточні та інші рахунки в банках, бути платником податку та інших обов’язкових платежів до бюджету з прибутку. Відповідальність за результати роботи брокерської контори несе підприємство, її власник. Особливість використання чистого прибутку брокерською конторою полягає в тому, що він належить власнику цього підприємства.

До штату брокерської контори входять керівник, брокери та необхідний технічний персонал.

Порядок взаємовідносин між біржею і брокерськими конторами регламентується Статутом, Правилами проведення біржових торгів та Правилами проведення аукціонів

Брокерські контори несуть повну адміністративну та фінансову відповідальність перед біржею за зобов’язаннями брокерів, що випливають з характеру їх діяльності.

Центральною фігурою брокерської контори є брокер, від якого залежить її успішна робота і вся біржова торгівля. Тому формуванню штату і організації роботи брокерів необхідно приділяти постійну увагу.

Перш ніж розпочати пошук клієнтів на реальному ринку, брокер повинен вивчити:

- зміст законів України, якими регламентується біржова торгівля, посередництво та діяльність підприємств – потенційних клієнтів (про підприємство, господарське товариство, про біржу, про податки та ін.). Необхідно звернути особливу увагу на відмінності в правах підприємств різних форм власності і господарювання;
- економіку регіону за видом своєї діяльності, скласти перелік підприємств, що функціонують (з контактною інформацією керівників, відповідальних посадових осіб, встановити предмет їх діяльності, оцінити потенційні можливості збуту і потреби у сировині, інших матеріально-технічних ресурсах та ін.). Особливу увагу потрібно звернути на платоспроможність потенційних клієнтів, не тільки покладаючись на власну інтуїцію або випадкову інформацію, а й звертаючись до платних послуг відповідних банківських установ, що надають таку інформацію;
- кон’юнктуру торгівлі, добре орієнтуватись у цінах (не тільки на товарних біржах, а й на ринках, в окремих посередницьких структурах на основі біржової інформації про результати останніх торгів і пропозицій на наступні торги, аналітичних біржових оглядів, реклами в ЗМІ, матеріалів спеціальних комерційно-інформаційних систем та їх підприємств). Важливе значення має спеціалізація брокерів на окремих групах товарів;
- Правила торгівлі на біржах, де представлена контора, а також зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів з клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення;
- виробити тактику встановлення ділових контактів і ведення переговорів з клієнтами.

Кожна брокерська контора повинна намагатися сформувати й розширити мережу постійних клієнтів. Цього можна досягти за допомогою їх пошуку брокерами та реклами, встановлення контактів з представниками підприємств і підприємцями, які безпосередньо звертаються у контору.

Важливим початковим компонентом біржової торгівлі є укладання з клієнтами договору на брокерське обслуговування (договору-доручення).

Виконуючи доручення клієнта, брокерська контора укладає договір від його імені і, як правило, не бере участі в розрахунках між контрагентами. Прибуток брокерських контор формується за рахунок комісійної винагороди у відсотках від суми угод, укладених за дорученнями клієнтів. Проте, можливий варіант купівлі брокерською конторою товару з подальшим його перепродажем. У цьому випадку вона проводить дилерські операції, а її прибуток складає різницю між ціною купівлі і продажу.

Необхідно враховувати, що брокер зобов’язаний переконатися в наявності і якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови угод.

Договір-доручення або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Після здійснення брокером угоди (її реєстрації на біржі, сплати біржового збору за угодою) та оформлення біржового контракту по одному примірнику контракту направляють кожному контрагенту для виконання поставки або подання товару і розрахунків за нього.

Для укладання біржових угод брокерська контора проходить акредитацію на Товарній біржі та укладає договір про асоційоване членство.

современные детские соски рекомендуют врачи